Наше життя, немов ріка,
Що з джерела любові витікає.
Течія повільна чи стрімка,
Та вже назад ніколи не вертає…
На жаль, людина не може зупинити час, повернути щасливі миті, яскраві моменти…Залишивши цей неповторний світ, вона живе у спогадах рідних, друзів, колег, знайомих.
16 грудня відійшов у вічність директор школи № 1 – Кириленко Сергій Миколайович. Закінчилася ціла епоха, пов’язана з цією світлою, теплою людиною, яка вміла по – справжньому підтримати, згуртувати, організувати роботу колективу так, що наша школа була однією з найкращих у місті.
58 років життя він провів у стінах цієї школи. Прийшов у школу учнем 5 класу, а потім пройшов шлях від лаборанта до директора. Багато славних сторінок в історії школи повʼязано з імʼям Сергія Миколайовича. Його життя – це урок без перерви: кожну мить він переймався успіхами учнів та вчителів. Він був керівником, який ніколи не скупився на добре слово, підтримку. Ніколи не шкодував ні сил, ні часу, щоб втілити в життя намічене.
Згадуємо Сергія Миколайовича сьогодні як розумного наставника, врівноваженого, доброзичливого керівника.
Зі спогадів Людмили Каленюк: «Кожна людина залишає свій слід в долі іншої людини. Я згадую Сергія Миколайовича і бачу кремезного чоловіка з добрим поглядом, люб’язного, інтелігентного. Пам’ять переносить на початок 90-х, коли я молодим спеціалістом почала працювати в школі. Сергій Миколайович став першим наставником, який вірив у мене більше, ніж я вірила в себе. Пам’ятаю свій перший конкурс «Вчитель року» і те, як Сергій Миколайович вболівав і переживав за мене, а потім, коли наша школа виборола перемогу, він ніс особисто все методичне і дидактичне забезпечення, яке потрібно було на конкурсі і казав: «Яка маленька, а як виблискує».
А ось так згадує Сергія Миколайовича Олена Висоцька: «Мені дуже комфортно було працювати в колективі. Ми проводили багато різних свят, на яких були присутні усією родиною. Турботою та увагою був охоплений кожний молодий учитель. Сергій Миколайович мав найкраще багатство у вигляді накопичених років, знань та досвіду».
Тетяна Руй згадує Кириленка Сергія Миколайовича як вчителя фізики: «Сергій Миколайович- це людина широкої душі та доброго серця. Він був моїм учителем. Свою трудову діяльність розпочала під його мудрим наставництвом. Завжди згадуватиму його з повагою та глибокою вдячністю».
Ганна Худік пригадує: «Перша зустріч… Вона почалася з доброзичливої посмішки і світлого погляду. У голові думки: «Не підведу, старатимуся». У такій теплій атмосфері хотілося працювати».
Якщо живуть у пам’яті людей багато чудових спогадів про особистість, значить вона прожила щасливе і гідне життя. Світлий добрий спогад залишиться в серцях тих, хто його знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч з ним, кого він навчав та надихав оптимізмом.
